«Як дитиною, бувало…»
01.02.2020
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Леся Українка, 2.02.1897 (17)
Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 154.
Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».
