Свобода бізнесу — не примус
Ексміністр економічного розвитку і торгівлі України Павло Шеремета виступив із жорсткою критикою підходу, за якого держава розглядає підприємців як джерело примусового перерозподілу ресурсів. За його словами, така логіка не має нічого спільного зі свободою чи економічним розвитком.
Про це він заявив в етері телеканалу «Еспресо».
Як працюють економічно успішні країни
Шеремета наголосив, що економічно розвинуті держави діють принципово інакше, ніж країни з адміністративним тиском на бізнес.
«Це не свобода, коли кажуть, що підприємці — це багаті люди, тому вони мають віддати бідним. Це вже не свобода. Держава має силовий апарат, і це не жарти», — зазначив ексміністр.
Натомість, за його словами, прогресивні країни партнеряться з підприємцями, запитуючи:
«Що вам ще потрібно, щоб ви були ще успішніші?»
Страх замість зростання
На думку Шеремети, одна з ключових проблем українського бізнесу — нездатність до масштабування, яка часто має не фінансову, а психологічну природу.
«Більшість українських підприємців не знають, як масштабувати свій бізнес. І головна причина — страх», — підкреслив він.
Ексміністр зазначив, що підприємцям насамперед бракує знань і освіти, а не доступу до грошей.
Освіта важливіша за дотації
Шеремета переконаний: перш ніж говорити про фінансову підтримку бізнесу, держава має інвестувати в економічну освіту підприємців, розвиток управлінських навичок та стратегічного мислення.
«Їм не потрібні фінанси в першу чергу. Їм потрібна допомога з освітою. Я глибоко в цьому переконаний, бо працюю з багатьма з них», — наголосив він.
“Однорукий економіст” і багатосторонні рішення
Ілюструючи складність економічних рішень, Шеремета згадав відомий жарт президента США Річарда Ніксона про «однорукого економіста» — як символ того, що кожне рішення має кілька наслідків одночасно.
За його словами, саме усвідомлення багатосторонніх ефектів має стати основою державної політики щодо бізнесу, а не спрощений підхід «забрати і перерозподілити».
Ексміністр підсумував:
сильна економіка будується не на примусі, а на партнерстві держави і підприємців, розвитку людського капіталу та зменшенні страхів перед зростанням.
