Ситуація на Донеччині: цифри без ілюзій
Станом на кінець січня під контролем Сил оборони України залишається 22,6% території Донецької області, свідчать дані аналітичного проєкту DeepState. Попри інтенсивні щоденні бойові дії, у стратегічному вимірі темпи окупації регіону з боку Росії залишаються вкрай повільними.
Як змінювався контроль над областю
- До повномасштабного вторгнення проросійські бойовики контролювали близько 32% Донеччини.
- За перші 40 днів війни РФ захопила ще 22,4% області — наслідок прориву на півдні та оточення Маріуполя.
- Після цього темпи наступу різко знизилися:
- Сили оборони стабілізували фронт на напрямку Велика Новосілка — Вугледар;
- російські війська зазнавали значних втрат у спробах прорвати Донецький укріплений район (ДонУР).
«Черепаховий наступ» замість бліцкригу
Історичне порівняння виглядає показово:
- Вермахт за менш ніж 4 роки пройшов шлях від Західного Бугу до Москви і Сталінграда та повернувся до Берліна.
- Натомість російська армія за співставний період змогла просунутися від Донецька до Покровська.
Це ставить під сумнів твердження про «успішний наступ» РФ та робить незрозумілим, чому такий повільний і виснажливий рух інколи подається як стратегічна перевага.
Скільки часу потрібно РФ для повної окупації Донеччини
За оцінками аналітиків, без радикальних змін у конфігурації сил російській армії знадобиться щонайменше три роки, щоб повністю окупувати Донецьку область. І це — за умови збереження нинішніх темпів та колосальних втрат.
Водночас Україна визнає: за поточного балансу сил звільнення всіх міжнародно визнаних територій залишається надскладним завданням, що потребує системної військової та політичної підтримки партнерів.
Висновок
Донеччина залишається ключовим полем битви, де стійкість Сил оборони України зриває плани Кремля. Повільний темп окупації — це не «козир» агресора, а свідчення його стратегічного виснаження.
