Відверте інтерв’ю “Українській правді” про Сирського, систему брехні в ЗСУ та реальні проблеми фронту
Хто такий «Тавр» і чому його слухають
Богдан «Тавр» Кротевич — колишній начальник штабу полку «Азов», ветеран оборони Маріуполя, який пережив російський полон і цього року звільнився зі служби після понад десяти років на фронті.
Його позицію уважно слухають не лише побратими, а й експерти оборонної сфери, адже він відкрито говорить про системні проблеми, які інші воліють замовчувати.
Погрози, звільнення і тиск
Після виходу з лав ЗСУ Кротевич зізнався, що отримував попередження від СБУ — його ім’я начебто внесене до списку ліквідації ФСБ. Він визнає, що неодноразово отримував «натяки» не критикувати Генштаб, однак вирішив говорити відверто:
«Я не маю жодної політичної мети. Але якщо мовчати, ситуація стане ще гіршою. Люди в армії вже настільки охр*нівші від того, що відбувається, що скоро почнуть самі зливати дані по втратах і забезпеченню.»
Проблема №1 — ручний контроль і мікроменеджмент
На думку Кротевича, нинішня система управління ЗСУ побудована на тотальному ручному контролі — без делегування, без довіри, без ініціативи.
«У нас кожен крок погоджується з Києвом. Генерали керують навіть окремими штурмовими групами. Це неефективно. У противника — корпуси, які мислять самостійно, у нас — підрозділи, які чекають вказівок.»
Кротевич вважає, що головнокомандувач Олександр Сирський продовжив практику мікроменеджменту, яка демотивує офіцерів середньої ланки й призводить до втрати часу та ініціативи на полі бою.
Проблема №2 — «система брехні»
Ще одна болюча тема, яку підняв ветеран, — спотворення реальності у звітності.
«Командири брешуть, бо бояться сказати правду. Від генералів до взводу — усі хочуть виглядати успішними. У результаті наверх іде брехня. І коли ухвалюються рішення — вони базуються не на фактах, а на красивій картинці.»
Кротевич каже, що така «ілюзія контролю» призводить до фатальних помилок — від неправильного розподілу сил до хибних рішень на оперативному рівні.
Проблема №3 — хаос у забезпеченні
Колишній офіцер наголошує: українські бригади розірвані між десятками типів техніки.
У деяких підрозділах одночасно використовують M113, БТР-4, «Леопарди», «Бредлі» й радянські зразки.
Це ускладнює логістику, ремонт, підготовку екіпажів і постачання боєприпасів.
«Нам дали чудову техніку, але не уніфікували її. Ми витрачаємо час не на війну, а на пошук запчастин.»
Проблема №4 — відсутність стратегічного мислення
Кротевич переконаний, що ворог мислить наперед, а українське командування — реагує постфактум.
Замість системного планування — пожежне гасіння проблем, що виникають щодня.
«Росіяни планують кампанії на пів року вперед. Ми часто думаємо, як би протриматися до завтра. Це не стратегія.»
Що пропонує «Тавр»
- Децентралізувати управління, надати корпусам і бригадам більше самостійності.
- Виховувати командирів із критичним мисленням, а не лише виконавців.
- Побудувати систему контролю результатів, а не звітів.
- Інвестувати в підготовку штабів, а не лише у техніку.
Життя після армії
Після звільнення Кротевич зосередився на кількох напрямках:
- Консалтинг у сфері оборони;
- Розробка ІТ-продукту для управління військами й комунікації;
- Власний бренд одягу, частину прибутку з якого спрямовує на підтримку ветеранів.
Він також вважає, що українські приватні військові компанії (ПВК) можуть бути ефективним елементом оборонної системи — за умови державного контролю та прозорого ліцензування.
Слова Богдана Кротевича — це не просто емоції ветерана. Це системний аналіз армії зсередини, який варто почути тим, хто формує політику оборони.
Його критика — це не атака, а спроба змінити підхід до війни, де головна зброя — правда, стратегія і довіра.
