The New York Times опублікувало один із найґрунтовніших підсумкових матеріалів року — масштабну реконструкцію, що показує, як еволюціонувала роль США у війні Росії проти України. Розслідування базується на свідченнях десятків американських посадовців і демонструє, як системна військова підтримка поступово перетворилася на суперечливі рішення, внутрішню боротьбу в адміністрації та політику примусу України до переговорів.
Матеріал показує: йдеться не лише про долю української оборони, а й про кризу післявоєнного міжнародного порядку, в якому США десятиліттями відігравали ключову роль.
Пентагон і «де-факто антиукраїнська політика»
Одним із центральних висновків розслідування є формування в Пентагоні неофіційної, але системної політики обмеження допомоги Україні. Символічним епізодом стало раптове зупинення постачання 18 тисяч артилерійських снарядів калібру 155 мм, які вже прямували з Німеччини до українського кордону.
Офіційно паузу не оголошували, але фактично були заблоковані ключові боєприпаси, зокрема 155-мм артснаряди та ракети Patriot (PAC-3). Усередині Міноборони США це називали shadow ban — «тіньовою забороною», яка, за оцінками посадовців, коштувала Україні значних втрат на фронті.
ЦРУ як головний канал реальної підтримки України
На контрасті з позицією Пентагону ЦРУ постає ключовим інструментом практичної допомоги Україні. Попри скорочення військових постачань, американська розвідка зберегла присутність в Україні та продовжила обмін розвідданими.
За участі ЦРУ та військових США українські дронові удари були переформатовані у системну кампанію проти російських нафтопереробних заводів і «тіньового флоту». За оцінками американської розвідки, ці операції завдавали російській економіці збитків до 75 млн доларів щоденно.
Стратегія Вашингтона щодо Путіна: ставка на особисті домовленості
Розслідування The New York Times детально описує стратегію «залицяння» до Володимира Путіна, яку обрала адміністрація Дональда Трампа. Президент США був переконаний, що зможе досягти угоди завдяки особистим контактам із російським лідером.
У той час як Україна зазнавала політичного тиску та обмеження допомоги, Москва отримувала сигнали про можливе пом’якшення санкцій і повернення до міжнародних форматів. Водночас американська розвідка неодноразово попереджала: Путін не зацікавлений у завершенні війни, а його вимоги лише зростають.
Самовтілюване пророцтво — як обмеження підтримки призвело до поразок
Ключовий парадокс американської політики полягав у тому, що очікування поразки України саме й наближало цю поразку. Скорочення постачань боєприпасів і систем ППО безпосередньо впливало на ситуацію на фронті.
Символом цієї логіки став Покровськ — місто, яке Кремль розглядав як доказ неминучості своєї перемоги, а Україна — як тест на готовність США підтримувати союзника не на словах, а ресурсами.
Згортання ролі Кіта Келлога та внутрішній розкол у США
Окремий блок матеріалу присвячений спеціальному посланцю Кіту Келлогу, який намагався поєднати тиск на Росію з продовженням підтримки України. Проте всередині адміністрації його поступово усунули від ключових рішень.
Келлог публічно дистанціювався від політики примусу України до територіальних поступок і зрештою заявив, що не хоче бути «винною людиною». З початку наступного року він іде у відставку.
Людський вимір великої політики
The New York Times також наводить показовий епізод, який ілюструє персоналізацію американської політики. Під час однієї із зустрічей Дональд Трамп несподівано зателефонував чоловікові колишньої «Міс Україна» Олександри Ніколаєнко, а згодом вона сама поговорила з Володимиром Зеленським.
За словами очевидців, ця розмова тимчасово знизила напругу й створила особистий емоційний міст, який на мить змінив атмосферу переговорів.
Висновок
Розслідування The New York Times демонструє: трансформація ролі США у війні Росії проти України стала результатом внутрішніх суперечностей, політичних ілюзій і стратегічної втоми. Наслідки цих рішень виходять далеко за межі України — вони визначають майбутнє всієї системи міжнародної безпеки.
Текст підготувала: Mariia Ulianovska
