Відштовхуюча прямодушність в українських магазинах

До приїзду в Україну мені ще не доводилось потрапляти в ситуацію, коли продавець зачиняв двері мені перед носом. Було 12:59, хвилина до щоденної «обідньої перерви» в магазині, і я хотіла швиденько придбати поповнення для «Київстару», «Кока-Кола Лайт » і якогось бутерброда. Для цього знадобилася б навіть менше, ніж хвилина, але продавщиця, спостерігаючи за моїм наближенням, без жодного слова зачинила двері прямо переді мною та, коли я збентежено поглянула на неї, заперечно закивала головою.
Як правило, продавці, незалежно від типу магазину, здаються тут набагато менш привітними, ніж у Сполучених Штатах Америки, західноєвропейських або латиноамериканських країнах, в яких я побувала. Замість люб’язної посмішки або «Чим я можу вам допомогти?», в Україні продавці небагатослівні та непривітні. Я не люблю теревенити про дрібниці, але посмішці зрадію. Звісно ж, розуміння грубості залежить від культури, але я пішла від лотка на базарі, бо на мене почали кричати, вимагаючи, аби я говорила російською (вимога небезпідставна, та все ж).
Найбільш дивує те, наскільки мало зацікавленості продавці проявляють у тому, аби щось продати. Я виходила з українських магазинів лише тому, що ніхто не помічав моєї присутності.
У чому ж річ? Хіба їм не потрібен клієнт у моїй особі? Я обговорила це з кількома людьми, як іноземцями, так і місцевими, і всі вони пояснюють цю, на перший погляд незвичну, поведінку спадком радянських часів. У Радянському Союзі і, мабуть, у часи безпосередньо перед його розпадом товарні запаси були вкрай обмежені, і товарів першої необхідності було не достатньо. Наприклад, тих продуктів харчування, які відповідали потребам людей. Тому продавці мали неабияку перевагу. Їм було вирішувати, хто й що одержує. Вони мали владу влада, і сприйняття країною рівноваги між споживачем і постачальником досі схилена у цьому напрямку.
Американська точка зору полягає в тому, що «споживач завжди правий». Продавець завжди конкурує з мільйонами інших, намагаючись продати найкращий продукт або переконати споживача, що він надає найкращий продукт. Та з цієї точки зору життя теж не ідеальне. Продавці в США часом дратують своєю впертістю, блюзнірством і повною нещирістю. Наприклад: «У цих штанах ви дуже гарно виглядаєте!» насправді означає «МЕНІ ЦІЛКОМ БАЙДУЖА ТВОЯ ОСОБА, ЛИШЕ КУПИ ЦІ КЛЯТІ ШТАНИ!».
Принаймні, українські продавці чесні в тому, що їм байдуже до мене. І мені дуже подобається, що як тут витрачаю набагато менше грошей. Заощадливість, товар першої необхідності, острах… мені підходить усе, що допоможе збільшити мій банківський рахунок.