Велика шенгенська стіна

«Шенген». У Західній Європі це слово входить до офіційного сленгу на зразок «Зроблено в Об’єднаній Європі», і його можна почути тільки від посадовців. Але в Україні слово «шенген» лунає часто, особливо у розмові друзів, які люблять подорожувати. Для багатьох українців термін цей означає «європейська фортеця». Дійсно, у першу чергу хочеться відвідати такі міста, як Рим, Мадрид, Берлін або Париж… Як кажуть росіяни, «увидеть Париж и умереть». Але мрія швидко стикається з проблемами нашої реальності: як роздобути так звану «шенгенську візу», щоб поїхати на відпочинок у Західну Європу? Ті, хто марить туристичною подорожжю на Захід, кажуть: «Це – справжній кошмар». Довгі черги та довгі переліки документів – процес подання заявки та одержання візи у шенгенську країну довготривалий. Окрім того, існує ризик появи у вашому паспорті штампа про відмову у в’їзді в одну з країн шенгенської зони. На практиці таке «ні» означає, що впродовж кількох років ви не зможете потрапити у жодну з шенгенських країн. Натомість, перше «так» відкриває ворота фортеці. В адміністраторів такий хід думок: якщо наші
колеги з Іспанії чи Франції вже відмовили заявникові, чому ми, італійці або німці, повинні видати йому візу? Деякі світлі голови в офісах вбачають у цьому логіку. У такому контексті українці, задля зниження ризику, обмінюються порадами. В Інтернет-форумах посольства сортують за ступенем ризику – від найнижчого до найвищого, де на доповнення до всього ще й персонал може бути особливо підлий. Є й інша можливість – подавати заявку через одне зі спеціалізованих дорогих агентств, які гарантують одержання шенгенської візи. В рекламі заявляють про майже 100% позитивних результатів. «Майже»!
Поведінка посольств західних країн, очевидно, пояснюється страхом перед нелегальними іммігрантами. Проте у час, коли шенгенська зона має поширитись на територію центрально-європейських країн – членів ЄС, цю політику потрібно переглянути і дати українським туристам реальний шанс побачити, як там, за стіною. За шенгенською стіною!
Текст П’єр Жанмужен, Франція
Ілюстрація Ганна Попова, Україна
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна