Україна сьогодні проходить важливий іспит — на зрілість державних інституцій і здатність діяти за правилами, які вона сама взяла на себе, підписавши міжнародні угоди про захист інвестицій.
Публічні заклики на міжнародних форумах «інвестувати в Україну» звучать як запрошення до участі у відбудові країни з великим потенціалом. Основними ризиками декларуються війна та обмежене страхування воєнних загроз.
Але що бачать ті, хто вже інвестував в Україну мільярди доларів за останні роки?
Не партнерство і не захист. А блокування активів, втрату вартості компаній, судові процеси та відсутність діалогу.
Гарантії на папері — ризики в реальності
Угода між урядами України та Сполученого Королівства мала б гарантувати британським інвесторам правовий захист. Однак на практиці ці гарантії, за твердженням компанії Enwell Energy, не були забезпечені.
Йдеться про:
- втручання в реєстрацію прав власності на дочірні компанії та активи;
- обшуки та слідчі дії;
- зупинення дії спеціальних дозволів на видобуток газу.
І все це — в умовах, коли Україна зазнає атак на газовидобувну інфраструктуру та змушена імпортувати газ за значно вищими цінами на тлі бюджетного дефіциту.
Діалог, який не відбувся
Упродовж понад 2,5 років компанія системно намагалася врегулювати ситуацію в правовий та мирний спосіб.
За цей час було надіслано понад 200 офіційних звернень до:
- президента,
- уряду,
- профільних міністерств,
- РНБО та СБУ.
Окремо до керівництва держави зверталися американські акціонери Enwell Energy, зокрема інвестиційний фонд Pope Asset Management та бенефіціари компанії.
Проблему неодноразово обговорювали на публічних майданчиках за участі представників органів влади. Компанію вислуховували, однак системних рішень ухвалено не було.
Арбітраж — не конфлікт, а попередження
У результаті британська компанія була змушена звернутися до міжнародного арбітражу.
Це не просто юридична суперечка між бізнесом і державою.
Це сигнал для всього глобального інвестиційного ринку.
Інвестори ухвалюють рішення, спираючись не на заяви з трибун, а на арбітражні рішення та фактичну поведінку держави. Якщо міжнародні угоди не виконуються, жодна інвестиційна конференція не компенсує втрату довіри.
Питання, на які доведеться відповісти
Сьогодні вибір — за українською владою.
- Якщо Україна справді зацікавлена в іноземних інвестиціях — необхідно дотримуватися міжнародних конвенцій і виправляти помилки.
- Якщо ні — варто бути готовими до репутаційних і фінансових наслідків на глобальному ринку капіталу.
Мирне врегулювання можливе. Але кожне арбітражне рішення матиме ціну — не для окремих чиновників, а для економіки, громадян і майбутнього країни.
Відкритість для інвестицій — це не гасло. Це щоденне дотримання правил.
