Моє українське ім’я: «Олександр Гельмутович Гьодде»
Я вже звик, що закордоном моє ім’я змінюється. У прізвищі «Gödde» є один з німецьких символів, яких немає у стандартному міжнародному латинському алфавіті. «ö», як правило, транслітерують і замінюють на «ое». Часто комп’ютери підставляють замість нього інші літери в залежності від мови. Іноді через це виникають незначні труднощі. Наприклад, коли доводиться переконувати, що «Mr. Gödde», який зарезервував номер у готелі, насправді є мною. Оскільки у багатьох мовах немає не тільки такої букви, а й звуку, це прізвище іноді вимовляють як «good day» або й так, що мій німецький язик навіть не може вірно це відтворити.
Але українська бюрократія створила мені цілком нове ім’я.
Я хотів забрати посилку на головному поштамті у Дніпропетровську. Природно, для цього потрібно показати якийсь документ, що посвідчує особу. Проте тут мені в обличчя тицьнули якийсь докладний бланк. Наскільки можу судити, його колись створили для запису всієї інформації з радянського паспорта. З незалежністю чи не єдине, що в ньому змінилось, це назва поштової служби внизу.
Більшість інформації було досить легко надати. Ім’я, прізвище, дата та місце народження, номер паспорта, дата та місце його видачі – все це можна знайти й у німецькому паспорті.
Першою проблемою виявився номер серії. Німецькі паспорти не видаються серіями, тому, після короткої суперечки з жінкою з відділу видачі посилок, мені дозволили його пропустити.
Проте з питання ідентифікації вона відмовилася поступитися. «По-батькові» – це та частина українського або російського імені, яка походить від імені батька з суфіксом, що кінчається на –вич для чоловіків і –вна для жінок, наприклад, Іван Петрович, Наталія Петрівна. Жінка переконувала мене, що така інформація у паспорті обов’язкова. Я, звичайно ж, знаю, як звати мого батька, і тому міг сказати, як мене «по-батькові». З такою логікою посперечатися важко.
Скласти «по-батькові» було досить легко, але ім’я батька довелося змінити з «Helmut» на «Gelmut», бо у російському алфавіті немає відповідника літері «h». Спершу пробував сам його вимовити: «Олександр Гельмутович Гьодде». На слух ім’я видалося таким дивним, що коли його написали на папері, у мене з’явилося відчуття, ніби видаю себе за когось іншого. На щастя, мені доводиться бути тією людиною лише на пошті.
Навіщо це «по-батькові»У поєднанні ім’я та по-батькові використовуються як увічлива форма звертання, що рівноцінно містер/міс плюс прізвище на Заході. Через це іноді важко дізнатися прізвище людей, з якими зустрічаєшся, або навіть колег по роботі – його практично ніколи не вживають.
Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна
