Газ, вод, електрика: Володарі «центрального опалення»

Коли я в’їхав до першої квартири в Україні, мені сказали, що у ній «центральне опалення». Перекладач з російської мови був, здається, цілком певним того, що казав. Та й я думав, що зрозумів, що мається на увазі. Але дещо збило з пантелику те, що хоча у квартирі було надто тепло, гарячої води не було. Відповідь на моє питання була невиразною: незабаром гарячу воду повинні подати, і таки увімкнули. Гаряча вода потекла з кранів і по батареях, отже питання про центральне опалення не поставало аж доти, поки кілька тижнів по тому її знову не перекрили. Цього разу не було жодних обіцянок, що її знову увімкнуть, тому головним завданням стало дізнатися, хто саме стоїть за цим усім.
Хто це вони?
Я логічно припускав, що це – наглядачі будинку або об’єднання власників квартир, які керують роботою котельні, що, на моє переконання, знаходилася у підвалі будинку. Як з’ясувалося, там не було жодної котельні, та й походження «їх» залишалося для мене таємницею за сімома печатками. Згодом виявилося, що «вони» – це керівники міських комунальних підприємств з подачі гарячої води. Так, йдеться про «місто» і «підприємства». Гаряча вода для опалення та для водогінної системи нагрівається і подається окремо двома різними трубами зі станцій, які забезпечують багатоквартирні будинки, якщо не цілі міські райони. Докладнішу інформацію знайти важко, як це часто буває в Україні. Оскільки «вони» знаходяться у затишку директорських кабінетів здебільшого невідомих компаній і не несуть жодної персональної відповідальності перед людьми, з’ясувати, коли увімкнуть гарячу воду і чи це взагалі зроблять, знову виявилося неможливим. Прогнози були найрізноманітніші – від одвічного «однозначно завтра» до реалістичнішого «на вихідних» або «на наступне державне свято», але часто мені казали: «А мені яке діло? У мене в квартирі опалення та нагрів води автономні».
Тож, коли я провів декілька тижнів, нагріваючи воду на газовій плиті, щоб умитися зранку, та безупинно домагаючись від власниці квартири водонагрівача, його нарешті привезли – і за декілька годин питання, хто «вони» такі, знову заглибилося до моєї підсвідомості. Але невдовзі воно знову постало, коли «вони» вимкнули опалення у середині квітня, і у квартирі настав собачий холод. Але цього разу це питання мене довго не турбувало. Наступного дня я просто пішов і придбав собі кімнатний обігрівач.