Газ, вода, світло – Крик у темряві

Гаряча вода того, що до останнього моменту було розслаблюючим душем після роботи, стікає моїм тілом, поки я намагаюсь нащупати кран і вимкнути її після того, як раптово зникло світло. Обережно вибираючись із ванни та уникаючи гострих предметів, які скористались такою нагодою й опинились там, де може стати моя стопа, я проклинаю власну необачність і радянську електропроводку. При невдалій спробі одягти халат, у якому з часу, коли вимкнулось світло, таємничим чином з’явився принаймні ще один рукав, я клянусь більше не забувати про загальний обсяг споживання електроенергії у квартирі. Відчайдушно намагаючись зняти з закритих запобіжників у коридорі біля входу до квартири кришку, закріплену саморобними дерев’яними кілками, я наважуюсь на останню спробу усунути головну причину проблеми.

Річ у тім, що, аби уникнути перегорання запобіжників, я одночасно можу ввімкнути лише певну кількість електричних приладів. А до кінця я так і не визначив, скільки саме – їхня кількість таємничим чином постійно міняється. Кілька ламп у кімнаті, ноутбук і водонагрівач завжди працюють разом без проблем. Як правило, ще одна лампа у кухні теж не шкодить – але тут уже треба бути обачним, щоб ще й холодильник не ввімкнувся у режим охолодження. Перш ніж увімкнути пральну машину, завжди треба вимкнути водонагрівач і обачно користуватись іншими приладами. Іноді ввімкнення додаткової лампи у кімнаті і, як це не дивно, пуск принтера можуть призвести до катастрофи.
Оскільки заміна запобіжника потребує п’ять-десять хвилин проб і помилок, я завжди намагався вимикати якомога більше ламп і електричних пристроїв, перш ніж умикати новий. Це може бути чудовим з точки зору захисту навколишнього середовища, але не дуже сприяє відпочинку ввечері, коли в результаті будь-якої помилки доведеться безпомічно спотикатись у темному приміщенні в пошуках ліхтарика.
На щастя, це зовсім не стосується світла у моєму коридорчику. Переїхавши сюди, я замінив старі перегорілі лампочки, але з’ясувалось, що після вимикання світла вони продовжували мерехтіти. Електрик сказав мені лише, що стіна проводить трішки електрики, бо провід замкнуло.
Ця проблема властива не лише моїй квартирі, а й більшості будинків, відреставрованих чи зведених відразу після війни. Часу та матеріалів було обмаль, тому часто використовувався провід нижчої якості. Окрім цього, ніхто не думав про майбутні електричні побутові прилади. Провід тонкий, а в кімнатах часто буває лише по одній розетці. Це також означає, що я не можу просто вставити потужніший запобіжник. Він витримає, але у мене в стіні може задиміти провід, а за ним – і вся квартира.
Тому, єдиний спосіб вирішити проблему у корені – повністю замінити проводку. Щоразу, спотикаючись у темряві, я намагаюсь надовго запам’ятати те відчуття безпомічності, а ще більше – гніву. Може, одного дня я наберусь відваги та попрошу власницю квартири взятись за це геркулесове завдання – і буду достатньо переконливим, аби вона його таки виконала. А до того часу це спонукає мене лише до одного – лічити вати.

Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Колаж Роман Радченко, Україна
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна