Чи знаєте ви, що таке «шансон»?

Чого я, мабуть, ніколи не зрозумію в Україні, то це явища, яке називається тут «шансон». Уродженець України, я все ж не поділяю загальної думки про те, що та музика, що її можна часто почути в таксі, маршрутках або деяких кафе – це він і є. Тож будьте готові – коли хтось в Україні розповідатиме вам про «шансон», у 99 випадках зі 100 він матиме на увазі зовсім не те, що думаєте ви. Саме завдяки таким речам життя в пострадянських країнах повністю відрізняється від життя на заході. Навіть у музиці.
З якихось причин шансон дуже популярний серед професійних водіїв. Ось чому, навіть затятому панкові доведеться слухати його, їдучи, наприклад, маршруткою на роботу. Через це щонайменше в половини пасажирів зіпсується настрій. Але чому? Хіба не було б прекрасно перепочити півгодини під ліричну та романтичну музику? В Україні можна твердо сказати «Ні!» Насправді слово «Шансон» означає тут «блатна музика». Сімдесятирічна «залізна завіса» між СРСР і західними країнами скерувала розвиток місцевої культури у дуже специфічному напрямку. В ізоляції від решти світу, радянські громадяни «варились у власному соку». Історична спадщина була здебільшого під забороною та переслідувалась владою. Але народні маси не могли жити без музики. Усупереч офіційним і дуже пропагандистським композиціям люди намагались творити справжню, народну музику на матеріалі буденного життя. Які ж сюжети можна було знайти у такому жорстокому та важкому житті, коли майже в кожній родині був ув’язнений родич? Ось чому в’язні стали авторами музичного стилю в СРСР. Проте у нього не було назви. До певного часу.

З Росії з любов’ю

Як це не дивно, та справжній бум шансону почався з розпадом СРСР. Сюжети зі «справжнього життя» та прості мелодії знайшли родючий ґрунт. Здебільшого втративши смак і поринувши в економічні проблеми, населення пострадянських країн дуже полюбило цю музику. Звісно ж, не всі. Але вона здобула велику популярність на величезній території. Оскільки в цього напрямку не було назви, її запозичили з французької культури, де шансоном називалось щось на взірець «міського романсу». Так злодійська пісня перетворилась на шансон, «Російський Шансон». Чому російський? Бо пісні пишуться саме цією мовою. Місце, де народився російський шансон, – це більшість виправних закладів для радянських в’язнів на півночі Росії. Наступного десятиріччя, після 1991 року, російський шоу-бізнес «збагатився» численними виконавцями шансону. Найпопулярнішими є Михайло Круг, Гарік Кричевський та Сергій Трофімов. Маючи значну сприйнятливість до культурного впливу з боку північного сусіда, Україна також засвоїла російський шансон. Та на відміну від Росії, де ця музика набула чи не державного рівня (церемонія нагородження «Шансон року» у Державному кремлівському палаці), в Україні ця музика так і не стала місцевою. Пісень українською так і не з’явилося. Іноді запитую себе – як люди, які ніколи не сиділи у в’язниці, можуть слухати таку низькоякісну музику. Тоді пояснюю собі вищенаведене. І все одно не розумію…

Фото Наталя Новодранова, Україна