Після кількох пояснень на початку, як наприклад, що ті велетенські штуки, до яких поналипала земля, є морква, а не ріпа, я почував себе як вдома у супермаркеті, що недалеко від моєї дніпропетровської квартири.
Поки не почав регулярно недораховуватися однієї-двох копійок у здачі, яку мені вертали касири. Шахраювати такою сумою не було потреби, але й помилкою це не могло бути, бо траплялося занадто часто. Російською я володію не досить добре, щоб поскаржитись або спитати, але моя німецька вдача не могла змиритися, щоб таке неподобство тривало далі. Це щоразу мене спантеличувало.
Пояснення вдалось знайти випадково. Одного разу я порахував точну суму, яку попросив касир. Не вистачило дві копійки! Поки я діставав більшу купюру, касир без вагань забрав гроші. Здається, через постійну нестачу решти тут перестали звертати увагу на точність суми, і не додати кілька копійок можуть як касири, так і покупці.
Хоча це просто й очевидно, як білий день, у моїх рідних краях цього собі не можна й уявити. Тож навіть у сучасному супермаркеті, що відповідає міжнародним стандартам, живучі місцеві звичаї, і ви, бодай на секунду, але розгубитесь!
Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Ілюстрація Ганна Попова, Україна
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна
