Now Reading
Труднощі перекладу, або Благословенна бульбашка

Труднощі перекладу, або Благословенна бульбашка

«… а тоді американці першими у світі запустили у космос супутник». Коли я чую таке докорінно невірне твердження, у мене виникає непоборне бажання втрутитись у розмову та виправити його. Але ж з людьми, що сидять поруч мене у поїзді до Мюнхена, я зовсім не знайомий. Якщо б я таки втрутився та виправив їхнє бачення історії дослідження космосу, у них були б усі підстави вважати мене не лише самовпевненою людиною, але й психопатом. Не можна ж просто так втрутитись у розмову незнайомців у потязі, в метро, на вулиці чи в інших громадських місцях, коли мені раптом стає зрозуміло, про що вони говорять. Бачте, поїхавши до Німеччини, я покинув «бульбашку».
В Україні ця бульбашка оточує мене постійно. Російською мовою я володію на дуже низькому рівні, відтак здебільшого нічогісінько не розумію з того, про що говорять навколо мене. Час від часу, уважно слухаючи, я здогадуюсь про тему розмови або навіть розумію одну-дві фрази, та до кінця певним бути не можу. Слухати інших –непроста справа, це гра, в яку мені хочеться грати, і яка вимагає усвідомленого зусилля. Спершу вона втомлювала та спантеличувала. У бульбашці я почувався ізольованим. Навколо мене обговорювали цікаві теми та розповідали анекдоти, про які я міг здогадуватися лише з зацікавленого виразу обличчя або сміху.

Правда про буденні розмови

Повернувшись на батьківщину, я раптом почав розуміти, що говорять навкруги і з’ясував для себе, що здебільшого ці розмови й історії далеко не цікаві та не смішні. Більшість з усього, про що навколо мене говорили люди, було заяложеним, і на диво багато було безглуздого, огидного або вульгарного. Я не хотів вислуховувати історії про пиятику у п’ятницю ввечері, про людей, які блювали до посиніння або напідпитку залицялись до когось, якими б цікавими вони не були для їхніх співрозмовників. Мені не цікаві проблеми зі здоров’ям у собак інших людей, розмови про те, хто повинен прати вдома, думки про політику та про поводження батьків. Я зрозумів, що в Україні, мабуть, теми для розмов не дуже відрізняються від цих, і що бульбашка може бути не лише прокляттям, а й благословенням. Завдяки їй навколо мене автоматично з’являлась зона комфорту, сфера особистого.
Це повністю дійшло до мене тоді, коли я вперше в житті сходив на українське весілля. Забавою керувала тамада. Вона безперестанку розповідала анекдоти, запрошувала гостей до ігор і гарантувала безперервний потік слів протягом приблизно п’яти годин, які я там був. Спостерігаючи, як це дедалі більше коробило мою дівчину та її друзів з університету, я вперше зрадів, що не розумію російської. Їм доводилось докладати значних зусиль, щоб не зважати на тамаду та її слова, у той час як я, втішаючись у своїй бульбашці, просто насолоджувався стравами та напоями

Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Ілюстрація Ганна Попова, Україна
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна

Прокоментуй!

Leave a Reply

Your email address will not be published.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Scroll To Top