Now Reading
Надія на 2012-й

Надія на 2012-й

Приймати великий міжнародний футбольний чемпіонат – це завжди велика подія для будь-якої країни. Це нагода для неї заявити про себе всьому світові а також переосмислити або переусвідомити те, ким вона є. У 2006 році, приймаючи Кубок світу з футболу, Німеччина знайшла можливість засвідчити національну гордість, не проявивши зверхності.
Для такої країни, як Україна, що намагається заявити про своє місце у Європі, проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року спільно з Польщею є не лише важливим, а доленосним моментом.
За чотири роки до самої події це вже дуже очевидно з огляду на факт, наскільки важливе місце вона посіла у думках населення. Розмовляєте ви про проблеми зі станом доріг, готелів, сфери послуг загалом чи про той факт, що іноземними мовами тут мало хто володіє, дехто обов’язково вставить фразу: «До 2012 року це зміниться!» Іноді це говориться зі значною долею сарказму, та частіше – зі справжнім переконанням або принаймні надією в очах того, хто говорить. «Усе це стосується не лише футболу, – каже Максим Симоріз, український шанувальник футболу. – Якщо чемпіонат пройде добре, це може значно покращити наші шанси ввійти до складу ЄС». Таку надію не кожен висловлює відкрито, але вона завжди присутня: «Ось нам шанс показати решті Європи, що ми до неї належимо».
Під час розмов з українцями складається добра картина про їхні загальні очікування від майбутнього країни, але поточний стан підготовки до Євро-2012 підсумовує її реальне сьогодення.
З чотирьох міст, у яких заплановано проводити матчі, наразі лише два вкладаються у графік завершення нових стадіонів до чемпіонату. Будівництво у Дніпропетровську та Донецьку фінансується місцевими футбольними клубами, і обидва планується завершити цього року. У кожному випадку роботи здійснюються за кошти олігархів, які стоять за клубами (Коломойський та Ахметов, відповідно) і забезпечують швидке усунення всіх перешкод.
У Києві та Львові ситуація менш певна, особливо у відношенні фінансування. З запланованих 125 мільярдів гривень, потрібних для всіх підготовчих витрат, уряд поки що пообіцяв 25 мільярдів гривень, тобто менше, аніж очікувана вартість будівництва доріг.
Навіть обіцяна сума стала заложницею політичних протиріч між президентом і прем’єр-міністром, які в цей момент блокують значну частину політичних процесів у країні. Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко вбачають у Євро-2012 чудову нагоду показати себе в позитивному світлі, от і вирішили перебрати на себе обов’язки з підготовки до нього. У результаті, звісно ж, з’явилась низка комітетів і координаційних рад, які борються за контроль, у той час як нічого істотного не робиться.
УЕФА залишається сподіватись лишень на велике терпіння і на те, що з наближенням дати початку чемпіонату організатори згрупуються для останньої спроби. В Україні все приблизно так і відбувається. Втім, чи достатньо цього для того, аби вразити решту Європи, ще не відомо.

Текст Алекс Гьодде, Німеччина
Фото Роман Радченко, Україна
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна

Прокоментуй!

Leave a Reply

Your email address will not be published.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Scroll To Top