Ярмарок, потрібний країні

«Загальновідомий український ярмарок, коріння якого сягає ХІХ сторіччя», – ось так кожен українець може розповісти вам про Сорочинський ярмарок, що проводиться у селі Великі Сорочинці.
Прославлений у романах відомого українсько-російського письменника Миколи Гоголя, місцевого уродженця, за останні роки він став більш ніж простою сільською «торговою зустріччю». Цей ярмарок відбувається у Полтавській області, колисці української культури, і ліг в основу того, що можна назвати українською національною родзинкою.

Перше, чим він відрізняється від інших ярмарків, – це особливе відчуття проникнення в іншу реальність – реальність, дуже відмінну від укладу міського життя.
Після 4-годинної подорожі зі спекотного Дніпропетровська ми нарешті прибуваємо у знамениті Великі Сорочинці. Наші надії знайти тут порятунок у прохолодному місці зникає, як лід під серпневим сонцем. 40°C у тіні – цього більш ніж достатньо, аби відчути, яким немилосердним буває українське літо.

Маса автомобілів, сільська дорога, у пилюку потовчена колесами та величезними натовпами людей – ось що вітає гостей ярмарку. Але атмосфера торкає наші серця добротою, і п’ять хвилин достатньо, аби ми почали брати активну участь у найбільшому ярмарку в країні під відкритим небом. Палатки з взірцями своєї продукції тут поставили понад 300 компаній, здебільшого з України. Та були представлені й Польща, Німеччина, Молдова, Бєларусь і Росія. Звісно ж, тут продають і фізичні особи. Перших з приблизно 700 таких продавців можна побачити вже біля вимощеної дороги, що веде до центру села. Продавці у палатках, переповнених різноманітною продукцією, тісняться обабіч дороги. Приєднавшись до галасливої юрби відвідувачів, ви незабаром заряджаєтесь особливою енергією, властивою українським ярмаркам.

Мабуть, в організаторів хороше ділове чуття. Вони просто зробили те, що потрібно людям: зібрали прихильників ідеї традиційного ярмарку, надали йому всього традиційно українського колориту, але залишили для міжнародних торгових марок саме стільки місця, щоб забезпечити йому статус міжнародної виставки. Їм це чудово вдалось. Ось так і з’явилось місце, де можна придбати традиційну вишиванку поряд з недешевою Toyota RAV4.

Лише у Сорочинцях виробники з Росії продають художні вироби з дерева у тіні ще одної палатки, де виставлено величезну кількість футболок з написом «Дякую тобі, Боже, що я не москаль!» (одна з лайливих назв росіян в Україні). Якщо б мене попросили описати Сорочинський ярмарок одним словом, то було б «колоритний». Тут я погоджуюсь із тими, які стверджують: лише це маленьке село завдяки своєму літньому ярмарку може познайомити вас з реальним життям країни. Перетворившись з традиції на модну виставку, до числа учасників якої входять глобальні компанії, вона все ж повністю зберігає українську природу. Я не впевнений, чи можуть організатори похизуватись підписанням під час ярмарку контрактів на величезні суми, але кожен гість повіз його частку з собою додому. Це може бути вишиванка, домашнє вино, картина у фольклорному стилі – або просто враження від різних сторін країни, що проявляються у одному місці. Одне знаєш напевне – в Україні була потреба у такому ярмарку, у місці, де можна показати один одному і решті світу, що сьогодні означає Україна. Саме це, а не бізнес, є його головною метою.