Дрогобицька солеварня – історична перлина Галичини. Її часто називають найстарішим підприємством України, що працювало безперервно з часів заснування. Знаходиться виробництво в м. Дрогобич, Львівська область..
Історія солеварні
Точна дата відкриття солеварні невідома. Часто можна почути, що вона працює ще з 1250 року, проте документальних підтверджень цьому немає. Археологи ж стверджують, що люди селилися біля соляних джерел ще в XI–XIII століттях. Імовірно, саме солеваріння стало причиною появи міста.
В історичних джерелах вперше дрогобицьку сіль згадано у листі папи Боніфація IX до перемишльського єпископа Еріха від 1390 р. У ньому йдеться не лише про сам факт існування Дрогобича, а й про передачу десятини солі галицькому архієпископству.
Під час археологічних розкопок навколо солеварні знайдено понад тисячу побутових артефактів VI – XX ст. Проте доведеним вважається існування солеварного виробництва лише з XVIII століття.
Виробництво солі
Приміщення солеварного заводу – це різні за часом побудови будинки, що розташовані на території в 5,8 га. Робочим є тільки найстаріший королівський шурф №1, що введений в експлуатацію ще в XV ст. Глибина шахти-колодязя – 48 м.
Виробництво солі базується на випарюванні природних відстояних розсолів (інша назва – “ропа”) в мідних сковорідках – “панвах”. Розсіл відстоюється в унікальних розсолозбірниках, яких в Європі більше не має. Унаслідок випаровування води, відбувається перенасичення розсолу та осідання кристалічної солі. Випарюють сіль за допомогою дров, бо газ тут відключили ще у 2012 р. Позаяк випарювання таким методом довге, за день виходить до 700 кг солі, а за рік видобувають всього 180 т. На газу печі допомагали випускати до 10 000 т солі на рік.
Модернізація виробництва гальмується технічними обмеженнями й браком коштів. Спосіб виробництва солі тут унікальний і відповідає технологіями XIII століття, тому солеварня є претендентом на внесення до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Видобуток солі тут невеликий, проте це зберігає місцеву фізико-хімічну рівновагу і не допускає утворення пустот в ґрунтах.
Про сіль
Випарована з природної ропи сіль вважається чистішою та кориснішою ніж та, що добувається в шахтах або видобута з морської води. В ній майже відсутні домішки гіпсу та брому, а нерозчинних у воді речовин не більше 0.45%. Разом із тим, в ній немає і йоду, тож на завершальному етапі видобутку сіль проходить етап йодування.
Щойно випарувана сіль нагадує снігові пластівці. Вона тепла і менш солона на смак, в порівнянні з кінцевим продуктом. Випарювання солі, на противагу звичайному способу подрібнення твердих порід, дає змогу моделювати кінцевий вид продукту. Цікавими є кристали у формі риб’ячої луски, або нарощені у вигляді квітки.
Дрогобицька сіль дорожча за інші види солі, проте останнім часом попит на сіль зростає. Серед замовників заводу є як торгівельні мережі, так і приватні підприємства. Також, навіть при високій собівартості, добута стародавнім способом сіль є привабливою туристичною та сувенірною продукцією. В магазинчику при солеварні можна придбати різноманітні набори солі зі спеціями, сиром, кавою. Кава з корицею та сіллю є відомим місцевим смаколиком.
Тож, якщо будете у Дрогобичі, обовʼязково завітайте до солеварні – подивіться, як народжується “біле золото” і посмакуйте місцеву каву з соляними кристалами.
Текст: Наталія Бабак
Фото: Наталія Бабак та Тетяна Косоротікова
