Києво-Печерська Лавра

Києво-Печерська Лавра – це, мабуть, одна з найвідоміших і популярних пам’яток Києва. Сюди йдуть як жителі столиці, так і її гості, як паломники і віруючі, так і звичайні туристи. Вона приваблює чоловіків, жінок, старих і дітей. Це місце цікаве давньою історією, цікавими артефактами, красою церков і чудотворними іконами, загадковими печерами і дивовижними легендами.

Історія Києво-Печерської Лаври починається в 1051 році, за часів князя Ярослава Мудрого. Шукаючи усамітнення, монахи організували тут печерне місто. Першу печеру обжив Іларіон, який пізніше став Митрополитом Київським. Після нього тут оселився Антоній, що став засновником Печерського монастиря. Разом з ним до створення відомої святині доклав руку його учень – Феодосій

Історія святині

У 1073 році Антоній звів тут Собор Успіння Пресвятої Богородиці. Саме ж слово «лавра» з грецької мови означає забудований квартал або церковний прихід.

Монастир неодноразово піддавався нападам, його руйнували й спалювали. в 1096 році на місто напали половці, зачепивши й святиню. У 1151 році тут побували турки, в 1169 – берендеї. У 1240 році на місто напав Батий. А в 1718 році в Лаврі сталася пожежа.

В XI столітті Києво-Печерській Лаврі, як великому феодалу, підпорядковувалися цілих три міста, 7 маленьких містечок, близько 200 сіл і хуторів, 70 тисяч селян, заводи, кабаки, винокурні і млини, пустелі (Китаєво, Микільська та ін.). Крім того, Лавра була центром написання книжок. Одна з найвідоміших книг – Києво-Печерський патерик.

У радянські часи, а саме з 1917 року, Лавра знову зазнавала руйнувань. Тоді влада СРСР прагнула винищити духовенство, дісталося і київській святині.

У 1941 році підірвали Успенський собор в Києві. Хто це зробив – спірне питання. Є думка, що радянська сторона, а є інша точка зору. Це могли зробити німці під керівництвом Еріка Коха. Відновлено Собор був аж в 1995 році за наказом президента  України Леоніда Кучми.

Духовне життя повернулася в Лавру в 1988 році. У 1990-му її включили в списки ЮНЕСКО як об’єкт всесвітньої спадщини. У 1999 тут відкрилася Духовна Семінарія – тепер Київська Духовна Академія і Семінарія.

Об’єкти Києво-Печерської обителі

Києво-Печерська Лавра, як відомо – це цілий комплекс різних споруд. Крім уже згадуваного Успенського Собору, тут також є дзвіниця на Ближніх печерах, дзвіниця на Дальніх печерах, Онуфріївська вежа, Трапезна церква святих Антонія і Феодосія, Хрестовоздвиженська церква, Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Храм ікони Божої Матері, Церква Всіх святих, Троїцька надбрамна церква, Церква Спаса на Берестові, Церква «Живоносне джерело», Церква і колишні лікарняні покої Микільського монастиря, Аннозачатіївська церква, галереї, колишні келії і багато іншого.

Звичайно ж, Києво-Печерська лавра відома своїми печерами. Ближні печери, також відомі, як Антонієві печери, зберігають кілька старовинних поховань. У тому числі – і мощі самого Антонія. Тут є три вулиці, трапезна, де збиралися монахи, підземна печерна церква. Загальна протяжність – 383 м.Здесь покояться 79 святих: мощі Нестора Літописця, Іллі Муромця, Альпи Печерського.

Дальні Печери в Києво-Печерській Лаврі зберігають мощі 49 святих. Тут похований Феодосій, є Феодосійська церква, старовинна келія святого і ще два підземних храму. Тут зберігаються мироточиві глави, тридцять святих, похованих тут, вважаються невідомими.

Чудеса і легенди Києво-Печерської Лаври

Як і будь-яка свята обитель, Києво-Печерська лавра сповнена загадок і таємниць.

Звичайно ж, вона славиться своїми чудесами. Тут зберігається кілька чудотворних ікон, незвичайне дію яких помічають вже протягом кількох століть. Наприклад, «Успіння Божої Матері» – ця ікона була загублена багато років тому, але її копія, яка все таки є в Лаврі, також творить чудеса. Образ Божої Матері «Печерська Похвала» ж зцілює від недуг і проганяє невезіння.

Мироточиві глави – ще одна з реліквій Києво-Печерської лаври. Це глави святих, які лаврські монахи ретельно зберігають вже багато століть в спеціальних посудинах. Будучи сухими, останки мироточать, від чого і мають славу чудес. Вважається, що тут до сих пір зберігається глава четвертого Папи Римського – Климентія. Він ровесник Христових апостолів.

Не можна не згадати і про чудесні можливості святих мощей, які спочивають у печерах Лаври. Доторкнувшись до останків святого і мучеників, можна вилікуватися від хвороб і безпліддя, позбутися від невдач по життю, знайти спокій і щастя.

До слова, є ще одна, не доведена до сих пір легенда, пов’язана з Києво-Печерською Лаврою. Подейкують, що святий Феодосій, той самий учень Антонія, який вніс свою лепту в будівництво монастиря, насправді був жінкою. Переодягнувшись, він прийшов в печерне містечко, де викопав собі келію і став жити на самоті. Через просторих одягу з капюшонами в фігурі і особі Феодосія було важко розпізнати жіночі риси. Коли монах відчув свою швидку кончину, він озвучив передсмертне прохання. Заповів не омивати після смерті його тіло, поховати в тому ж одязі, в якому був одягнений, у своїй же келії.

Подібна історія з жінкою-ченцем має місце і в історії Китаївської пустині в Києві. Там є могила старця Досифея, який, згідно з легендами, насправді був жінкою на ім’я Дарина. Вона вдалася до служінням Господу і все життя присвятила самоти в печерних келіях, осягаючи вищу мудрість під виглядом чоловіка.