З точки зору політики, Україна не входить до складу Європи. Але це стосується лише «спільноти 27-ми». Це – факт. З точки зору географії, теж не виникає жодних сумнівів у протилежному: Україна належить до території Європи. Це – ще один факт. Ба більше: в Україні знаходиться центр Європи – географічний! Це – також вважається фактом, хоча на статус центру Європи претендує багато інших місць.
Довгий шлях до центру Європи
Дорога до центру Європи СПРАВДІ довга. На карті здавалось, що він – недалеко від Івано-Франківська, обласного центру. Але на місці все по-іншому. Дорога у всіх відношеннях дуже українська, тобто, погана, і незмінно в’ється долинами, збільшуючи відстань і сповільнюючи рух. Через відсутність знаків про те, що тут – центр Європи, ми починаємо переживати, чи взагалі їдемо вірним шляхом.
Проте краєвид компенсує труднощі та непевність. Над нами нависають круті схили з багатьма відтінками коричневих, жовтих і зелених барв осені. А між ними подекуди з’являються різкі стометрові обриви з каменю. Дорога майже завжди йде вздовж русла широкої мілкої ріки, дном якої розкидані великі камені. Місцями дерева впали на берег річки або закріпились на валунах і лежать під мальовничими кутами, нагадуючи старі романтичні картини. Краса неймовірна, і мені прикро, що барви дедалі більше тьмяніють через захід сонця.
Водночас, дедалі дивнішою здається думка, що ми їдемо до центру Європи. Будинків уздовж дороги меншає, і здається, ми дедалі більше віддаляємось від цивілізації. Коли зупиняємось біля прикордонного посту на українсько-румунському кордоні через кілька кілометрів, моє первинне уявлення знака у серці малого селища нарешті повністю зникає.
Через хвилину після того, як ми поставили авто на стоянці, йому на заміну приходить щось не дуже приємне. Центр Європи здається повністю безлюдним. Кілька автомобілів, залишених на малій стоянці, ресторан у крикливому нібито сільському стилі із зовнішнім кондиціонером, кілька лавочок для сидіння. Єдині відвідувачі, яких ми бачимо, просто сідають у авто і їдуть. Знаки, що вказують на Центр, знаходяться трохи далі, відразу біля дороги. Коли оглядаємо історичний кам’яний знак, поставлений за часів Австро-Угорської імперії, та пам’ятник зі сталі, збудований біля нього за часів Радянського Союзу, повз нас, усього за кілька метрів, проїжджають вантажівки. Із заходом сонця надворі холоднішає від подиху осені, і ми вирішуємо зайти. Дорогою до ресторану проходимо повз дедалі тьмяніші таблички, на яких щось написано про цю місцевість.
Зблизька недавно збудований ресторан виявляється набагато приємнішим. Стіни з дерев’яних балок прикрашені зовні та зсередини старим сільськогосподарським і побутовим знаряддям. Тут стає затишно, особливо після холодного повітря. Їжа також дивує – готують дуже смачно, що не властиво для туристичних закладів, які не покладаються на постійних клієнтів. Кукурудзяна страва зі сметаною і тертим сиром, що особливо смакує, є фірмовою у цій області.
Ця ідилія тьмяніє лише тоді, коли я запитую, де туалет. Виявляється, що треба йти до лісу, вище пам’ятників, до дерев’яного туалету в жахливому стані.
У деяких відношеннях центр Європи досі залишається далеко від Європи.
Вимираючий регіон
Центр Європи вимирає. Те, що для євроскептиків у будь-якій країні було б ідеальним пропагандистським заголовком, на жаль, для території навколо Рахова є гіркою дійсністю. Залишки промисловості (окрім іншого, виробництво транзисторів) зникли разом із Радянським Союзом.
Натомість не з’явилося нічого, що б компенсувало втрачені робочі місця. Туристам більше подобаються долини дальше від кордону, бо до них легше дістатися від великих українських міст. Люди прямують туди, де є робота. Багато хто виїхав не до румунського прикордоння, яке в економічному відношенні спіткала та ж доля, що й Рахівський район, а до Словаччини і Чехії.
Центр Європи
Точка за координатами 48°30′ північної широти, 23°23′ східної довготи, що поблизу села Ділове біля Рахова, вперше була визнана центром Європи ще у 1887 році географами Австро-Угорської імперії.
Принаймні так прийнято тлумачити латинський напис на знаку. Його переклад на дошці неподалік: «Постійне, точне, вічне місце. Центр Європи було визначено дуже точно спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, з циферблатом меридіанів і паралелей». За деякою інформацією, вони використали геометричну середину крайніх широт і довгот кордонів Європи. На жаль, не залишилося жодних записів про кордони Європи, які використовувалися для цих розрахунків. Інші вважають, що тут відображений лише один з тріангуляційних пунктів для вимірювання.
Після Другої світової війни Радянський Союз побачив у можливості визнання, що центр Європи знаходиться на радянській території, нагоду для пропаганди. Радянські науковці підтвердили результати австро-угорських вимірювань, зробивши їх ще одним інструментом холодної війни. Другий знак було встановлено біля першого, і це місце залишається єдиним центром Європи, підтвердженим двома імперіями
Численні центри Європи
Існує багато центрів Європи – навіть, як би це не було дивно, у Норвегії та Білорусі. До таких суперечливих результатів веде наявність двох змінних: способу, яким розраховується місцезнаходження центру, і кордони Європи, які беруться за основу.
Деякі способи враховують дані по континентальному масиву та кількість населення, деякі шукають центр тяжіння континентального масиву. За найпоширенішим способом визначення центру Європи обчислюються відстані між чотирма крайніми точками Європи, а потім визначається середня величина.
До того ж, можуть використовуватися дуже різні кордони Європи. Головне питання полягає у тому, чи включати такі острови, як Азорські, Ісландію, Крит і Землю Франца-Йосифа.
Вибір за кожною зі змінних найчастіше залежить від очікуваного результату. Поза сумнівом, науковці нацистської Німеччини знайшли центр Європи біля Дрездена. Радянські науковці підтвердили розрахунки щодо Рахова, які були вперше зроблені за часів Австро-Угорської імперії, коли ця частина Західної України входила до її складу. Недавно білоруським науковцям вдалося знайти центр Європи аж у кількох місцях у Білорусі, щоб прославити батьківщину. Роль можуть зіграти й економічні інтереси, тому що статус центру Європи дає змогу привабити туристів, як сталося, наприклад, у випадку з литовським центром Європи.
Деякі з цих центрів багатьом людям здаються не дуже обґрунтованими, тому що при встановленні їхнього місцезнаходження використовуються кордони сучасної Європи, політичні кордони сьогоднішнього Європейського Союзу, а не географічної Європи у минулому. До того ж, з часом центр політичної Європи змінювався, пересуваючись на схід. Спершу він був у Франції, потім – у Бельгії, а тепер знаходиться у Німеччині. Як не дивно, такого майже незаперечного висновку дійшла не німецька установа, а Французький національний інститут географії.
Де знаходяться центри Європи?
Пурнушкес, Литва: В 1989 році французькі вчені проголосили це селище центром Європи. Границі Європи визначались тоді наступним чином: Шпіцберген на півночі, хребет Уральських гір – на сході, Канарські острови – на півдні, Азорські острови – на заході. Центр Європи, що знаходиться на 54°54′ північної широти, 25°19′ східної довготи, позначений дев’ятитонним каменем, і це місце поступово стає центром туризму.
Дрезден, Німеччина: Претензії німецьких географів початку XIX століття про те, що центр Європи насправді знаходиться поряд з церквою Фрауенкірхе в Дрездені, давно відкинуто. В основному через те, що в повоєнній Німеччині ніхто не хотів підтримувати сумнівні претензії, які використовувалися нацистами в цілях пропаганди.
Ділове, Україна: Це місце було обране як центр Європи географами Австро-Угорської імперії в 1887 році. Пізніше, Радянський Союз із задоволенням підтримав це домагання, бо виходило, що центр Європи знаходиться на його території.
Крагуле, Словаччина: Ще один претендент на цей титул знаходиться на 48°44′ північної широти, 18°56′ східної довготи біля готелю і рекреаційного центру “Центр Європи”. Взимку відвідувачі можуть не тільки подивитись на цю відмітку, але й покататися на лижах.
Суховоля, Польща: В 1775 році польський королівський астроном Симон Антоні Соб’єкрайскі підтримав претензії своєї країни щодо знаходження в Польщі центра Європи. Місце його розташування, розраховане ним – 53°35′ північної широти, 23°06′ східної довготи – позначене геодезичною познакою.
Торунь, Польща: Ще один приклад того, як центр Європи пересувається в залежності від способу розрахунку, – це місто Торунь. Ні автор цієї теорії, ні спосіб розрахунків невідомі, однак, здається, в розрахунках прийняті до уваги розміщення країн і населення
Клейнмашайд, Німеччина: До останнього розширення Європейського Союзу географічний центр ЄС знаходився тут: 50°31′31″ північної широти, 7°35′50″ східної довготи.
Людвіг: «Мешканець» центру Європи
У центрі Європи ніхто не живе. Найближче село знаходиться за кілька кілометрів від знаку, що стоїть точно у її центрі. Проте Людвіг, з нотками самоіронії та посмішкою, називає себе одним з трьох мешканців центру Європи. Але він там не живе, а працює. Як і дві інші людини, він працівник ресторану по сусідству. «Я працюю тут три тижні поспіль, а потім на тиждень повертаюсь додому відпочити». Дім Людвіга – лише за 50 кілометрів. Але це задалеко, щоб після роботи щовечора повертатись додому. Якісь особливі враження від життя у центрі Європи? Не зовсім.
Для цього 46-річного приземкуватого чоловіка головна перевага у тому, що він щодня дуже добре і безкоштовно харчується. Очевидно, це більше залежить від ресторану, а не особливого становища місцевості. Проте, він не має жодних сумнівів щодо правдоподібності австро-угорської версії. «Я чув, дуже освічені люди розрахували, що саме тут знаходиться центр Європи. Тому це повинно бути правдою», – завершує Людвіг, перш ніж братися за роботу та вантажити колоди на візок.
«Люди з лісу»
Вони сидять за столом, зовні ресторану, як групка туристів. Але так здається лише з відстані. У дійсності, Степан, Паша, Рома і Петро – місцеві. «Дуже місцеві, – обводячи навколо себе руками. – Ми – з цього лісу! Ми – гуцули!» Так називається народ у Карпатах, якому вдалося зберегти свої традиції. Його друзі сміються з такого сміливого твердження. Справжні вони гуцули, чи ні, значення немає. Вони, поза сумнівом, з цього району. Усім їм менше 30 років.
Вони працюють на будівництві. «Щодо роботи, вона нам підходить. Загалом, тут економічне становище погане. Роботи немає або майже немає. Ті кілька фабрик, що були, закрилися або закриваються», – серйозно розказує про існуючі реалії Степан. Тому у пошуках роботи деякі мешканці району змушені їхати закордон, у сусідні Словаччину та Чеську Республіку.
Степан з друзями часто приходить до центру Європи, щоб відпочити після роботи. «До речі, ви повинні знати: по телебаченню показували, що справжній центр Європи, розрахований із супутників, лежить недалеко звідсіля», – пояснює Степан, а Паша завершує: «У Європі є багато центрів, але справжній – тут!»
Я вже зібрався попросити сфотографуватися з ними. Нізащо. Цього разу пояснює Рома: «Мою бабусю незнайомці фотографували лише раз за все її життя – під час весілля. І все!» Мені мало віриться у цю відмовку. Степан додає: «Такі ми вже є, гуцули!»
Текст Алекс Гьодде, Німеччина та П’єр Жанмужен, Франція
Фото П’єр Жанмужен, Франція
Переклад з англійської Маркіян Плесак, Україна
