Чорнобиль: радянське прокляття України
Мати розповідала мені, що в момент, коли це сталось, я грався в пісочниці на дитячому майданчику біля будинку. Ніхто не турбувався ні про мене, ні про тисячі інших дітлахів, що радісно сміялись і веселились теплого сонячного дня наприкінці квітня. Радіоведучий лише коротко згадав про інцидент на атомній електростанції біля Києва й одразу продовжив програму новинами про підготовку до святкування Міжнародного дня трудящих 1-го травня. Повітря було прозоре, і сонце так само дбайливо обігрівало землю. Ані в моєї матері, ані в мільйонів інших українських матерів не було жодних підстав турбуватись про щось у зв’язку з їхніми дітьми, крім випадкової вуличної бійки з якимось хуліганом чи падіння з гірки на майданчику.
Правду вони дізнались пізніше. Не зі сторінок радянських газет або вірного лінії партії єдиного телеканалу. У моїй сім’ї слово «аварія» вперше прозвучало звичайнісінького робочого дня, коли батькам подзвонили друзі й порадили зачинити всі вікна, аби захиститись від дивного тоді явища під назвою «радіація». Невидима, без запаху, невідчутна… вона просякла наше суспільство як у переносному, так і в прямому значенні. Батьки у мене обидва інженери, тому й чули багато про ризик, що це слово передбачає. Проте представники влади знов і знов повторювали одну думку: «Вона не вплине на життя жодної людини». Це без упину повторювалось навіть тоді, коли сотні автобусів покидали місто Прип’ять, навіки прокляте радянською технологією.
Двадцять чотири роки потому Чорнобильське лихо не здається подією минулого, принаймні мені. Я не можу позбутись думки про те, що воно значить для мого майбутнього та майбутнього моєї родини. За приблизними оцінками, прямого впливу підвищених доз радіації відразу після вибуху зазнало 150 000 людей. Довгострокові наслідки аварії практично неможливо окреслити. Вони можуть вплинути на життя понад 35 мільйонів людей у Європі. У деяких випадках залишкова фонова радіація ще більш небезпечна, ніж летальні дози на початку. Вона не вбиває клітини – вона їх змінює. Наслідки таких змін непередбачувані. Найочевидніші включають рак і численні серцево-судинні захворювання.
Завдяки «мудрості» радянської влади проблема стала міжнародною. Заражені радіацією хмари поширились великими територіями Європи ще у 1986 році. Та все ж, Чорнобильська аварія залишається «місцевою» проблемою в Україні. Міжнародна спільнота робить непоганий бізнес на будівництві сховища над залишками зруйнованої електростанції. Підвищення рівня захворюваності серед дітей вона воліє не помічати.
Недосконала радянська система визначила частину майбутнього для мене та моїх друзів, які виросли у цьому суспільстві, і падіння цієї системи нічого не змінило. Хто дав їм право вирішувати, що буде зі мною та моїми дітьми? Я не можу перестати думати про радянське прокляття для України з простої причини: воно досі у мене в клітинах.
